Повернутися на Головну
Повернутися на початок розділу Історія спецій


Наша ера (доколумбова доба)

200-і роки н.е. - у китайських записах вперше згадуються острови Банда з Молуккського архіпелагу (так звані «Острови спецій») - джерело походження гвоздики і мускатного горіху.

Спеції описуються і в біблійних оповідях, і в світській літературі, що доводить їх використання і в давньогрецькому, і в римському суспільстві. У давньоіндійських тамільських текстах є запис про те, як греки купували великі мішки чорного перцю в Індії, а в римській 10-томній кулінарній книзі "Апіцій" ("Apicius" або "De Re Culinaria" - «Про готування їжі», написаній наприкінці IV - на початку V ст. чи то невідомим Целієм Апіцієм чи то гурманом Марком Гавієм Апіцієм чи різними римськими кухарями) з-поміж 478 рецептів є багато і з використанням цієї пряності. Торгівля спеціями і прянощами зменшилася після падіння Західної Римської імперії у 476 році, але величезний попит на імбир, чорний перець, гвоздику, корицю та мускатний горіх відновив торгівлю в наступних століттях.

632 - 1090 - після смерті пророка Магомета і початком широкого розповсюдження ісламу з Аравійського півострова на Північну Африку, Близький Схід, Закавказзя, Персію, Афганістан арабські купці тримали монополію на посередницьку торгівлю спеціями між Азією і східною Африкою та Європою поки її не перейняли тюрки-огузи з розквітом Великої Сельджуцької імперії у 1090 році. У свою чергу Імперію сельджуків довели до занепаду Перший хрестовий похід 1096-1099 років (задля повернення під християнську владу земель східного Середземномор'я та відновлення втраченої міжнародної торгівлі), внутрішні міжусобиці, вторгнення каракитаїв та остаточно знищила стародавня держава Середньої Азії - Хорезм 1194 року. Хрестоносці ж відновили доступ європейців до східного Середземномор'я, заснувавши там чотири свої держави, не підконтрольні Візантійській імперії: Едеське графство (1098-1146), Антіохійське князівство (1098-1268), Єрусалимське королівство (1099-1291) і Триполійське графство (1102-1289).

650 - 1377 - Шривіджайська імперія на Малайському півострові уже мала інтенсивні торгові контакти з островами Банда ("Островами спецій").

Протягом ІX-XV ст. морські торгові шляхи з Азії в Європу олігополізували морські республіки - Амальфі (839-1377), Анкона (1000-1532), Рагуза (Дубровник, 1022-1205 та 1358-1458 і до 1808), Піза (1137-1284), Венеція (1202-1571), Генуя (1284-1379).

1270 - перша згадка про те, що правдива кориця (на відміну від в'єтнамської і китайської касії) вирощується на острові Цейлон (сучасна Шрі-Ланка) з’явилася у книзі арабського космографа і географа Закарії аль-Казвіні «Пам'ятники країн та історичні традиції їхніх народів». Трохи згодом, 1292 року про це згадує у своєму листі сучасник Марко Поло італійський францисканський місіонер, мандрівник, засновник римо-католицьких місій в Індію і Китай та архієпископ Пекіна Джованні Монтекорвіно.

Марко Поло

1271 - 1295 - 24-літня подорож венеційського купця, мандрівника Марко Поло, зі слів якого поет Рустікелло з Пізи 1298 року видав подорожню «Книгу чудес світу» (або так звану «Книгу Марко Поло»), тривала спочатку суходолом вздовж Шовкового шляху через Левант і Персію до Китаю, де Поло прожив 17 років і, вразивши внука Чингісхана Хубілая - першого імператора монгольської династії Юань, що правила Китаєм, - своїми розумом і скромністю, отримав призначення іноземним емісаром та подорожував з багатьма дипломатичними місіями по всій імперії та Південно-Східній Азії, зокрема, до сучасних В’єтнаму, Бірми, морським шляхом - до Малаккського півострова, Сінгапуру, індонезійського острова Суматра, острова Цейлон (сучасна Шрі-Ланка) та Індії, описуючи багато речей, раніше не відомих європейцям, зокрема, побут, ремесла і кулінарні традиції місцевих жителів. Крім того, у книзі описані й інші землі, які навряд чи відвідував Марко Поло: Японія, індонезійський острів Ява, Мадагаскар і Ефіопія.

1453 - з падінням візантійського Константинополя Османська імперія закрила європейцям доступ до важливих сухопутних і морських шляхів - так званий «шлях прянощів» з Індії і Південної-Східної Азії через Аравійський півострів і Червоне море в Єгипет і Левант, і почала стягувати величезні податки з товарів, які прямували на Захід.


Повернутися на початок розділу Історія спецій
Повернутися на Головну