Повернутися на Головну
Повернутися на початок розділу Історія спецій


Ранні часи до нашої ери

Люди доби неоліту (від 10-го до початку 3-го тисячоліття до н.е.) уже торгували прянощами, вулканічним склом (згодом названим обсидіаном), морськими мушлями, дорогоцінним камінням та іншими коштовними матеріалами. Першими про торгівлю в ранні часи згадують єгиптяни. У 3-му тисячолітті до н.е. вони торгували із Землею Пунт, яка, як вважається, була розташована на території, що охоплювала північне Сомалі, Джібуті, Еритрею та узбережжя Червоного моря в Судані.

На 2000 рік до н.е. торгівля спеціями поширилася на Індійському субконтиненті і Близькому Сході (корицею і чорним перцем) та в Східній Азії (пряними травами і перцем). Єгиптяни використовували корицю і сафлор для кухні та обрядів (муміфікації). Постійно зростаючий попит на екзотичні спеції, пахощі і прянощі почав стимулювати світову торгівлю.

Так, гвоздику використовували в Месопотамії в 1700 році до н.е. Найдавніші письмові згадки про спеції походять із стародавніх єгипетських, китайських та індійських культур. Папірус Еберса з раннього Єгипту, датований 1550 роком до н.е., описує приблизно 800 різних трав’яних лікарських засобів і численні лікарські процедури.

На 1500 рік до н.е. у морській торгівлі спеціями і прянощами домінували австралонезійські народи Південно-Східної Азії, а саме стародавні індонезійські мореплавці, які встановили шляхи з Південно-Східної Азії до Шрі-Ланки та Індії (а пізніше - до Китаю). Далі індійські та перські торговці транспортували ці товари по суші до Середземномор’я та греко-римського світу через "шлях пахощів" (або ладанний шлях торгівлі пахощами - бдолахом, аравійським і сомалійським ладаном, смирною (миррою), а також африканськими та індійськими спеціями і касією - з Індії, півдня Аравійського півострова і Африканського рогу через Аденську затоку і Червоне море в Єгипет і Межиріччя і звідти - в Європу) та римсько-індійські шляхи (сухопутні караванні шляхи з Індії через Малу Азію та Близький Схід в Середземномор‘я та Європу, а згодом, з початком правління Октавіана Августа і завоювання ним Єгипту у 30 році до н.е. і південний морський торговий шлях через Червоне море). Пізніше, до 1-го тисячоліття нашої ери австралонезійські морські торгові шляхи поширилися на Близький Схід і східну Африку, що призвело до колонізації австралонезійцями Мадагаскару.

На І ст. н.е. піонером в опануванні Червоного моря в цьому регіоні було давньоефіопське Аксумське царство (V ст. до н.е. – XI ст. н.е.). Протягом першого тисячоліття нашої ери ефіопи мали потужну морську торгову державу Червоного моря. У цей період існували торгові шляхи з Шрі-Ланки (римська назва - Тапробане) та Індії, яка отримала морські технології від ранніх австралонезійських контактів.

До 1000 року до н.е. в Китаї, Кореї та Індії з’явилися системи народної медицини, засновані на травах. Первісне використання було пов'язане з магією, медициною, релігією, традиціями і тривалим зберіганням продуктів харчування.

350 - 287 роки до н.е. - батько ботаніки і учень Арістотеля грецький філософ Теофраст видав 10-томний трактат Peri Fiton Istoria («Історія рослин»), в якому описує і систематизує близько 500 видів рослин, серед іншого: пахощі - ладан і смирну (мирру); пряні трави і овочі - базилік, коріандр, майоран, монарду (бергамот або червона рута), м‘яту, орегано критський (діктамнус), пор (цибуля-порей), портулак, салат латук, сафлор, цибулю, чабер, шавлію, шандру; спеції - касію китайську і корицю цейлонську.

Індонезійські купці подорожували по Китаю, Індії, Близькому Сходу та східному узбережжю Африки. Арабські купці полегшували шляхи через Близький Схід та Індію. Це призвело до того, що єгипетське портове місто Александрія стало головним центром торгівлі прянощами з 300-х років до н.е. до 900 року н.е. і все менш важливим аж до його знищення османами в ході завоювання Єгипту 1517 року. Плавання від східних країн походження прянощів до західноєвропейських споживачів поступово замінило наземні маршрути прянощів, якими колись ходили близькосхідні арабські каравани.


Повернутися на початок розділу Історія спецій
Повернутися на Головну